Історичний контекст подій. Події, які відбулися до статті:
Джерело: https://www.jnsm.com.ua/cgi-bin/m/td.pl?Year=1687
6 травня 1686 року в Москві підписано мирний договір, за яким Річ Посполита визнавала за Московським царством Лівобережну Україну, Київ, Запоріжжя, Чернігово-Сіверську землю і Смоленщину, а південні Київщина і Брацлавщина, спустошені тривалою війною, мали стати нейтральною територією. Для Гетьманщини «Вічний мир» став актом її остаточного поділу на Лівобережжя і Правобережжя й призвів, зрештою, до ліквідації козацького устрою по обидва береги Дніпра.
У серпні 1686 року на вулиці Шлосергассе Юрій Кульчицький відкрив у Відні кав'ярню «Під синьою пляшкою». Завдяки адаптації турецької кави до європейського смаку шляхом додавання молока та цукру, Кульчицький створив відому і сьогодні «каву по-віденськи».
Події, які відбулися після статті:
6 липня 1687 року в Лондоні вийде друком фундаментальна тритомна праця Ісаака Ньютона «Математичні начала натуральної філософії», в якій він сформулює закон всесвітнього тяжіння і три закони механіки (названі згодом його іменем), котрі заклали основи класичної механіки.
4 серпня 1687 року на козацькій раді в селі Коломак новим гетьманом Лівобережної України буде обрано Івана Мазепу. Між новообраним гетьманом Лівобережжя Іваном Мазепою й козацькою старшиною, з одного боку, та московськими царями Іваном і Петром та царицею Софією, з другого, будуть підписані Коломацькі статті, міждержавний договір, який декларативно підтвердить козацькі права і привілеї, але обмежить політичні права гетьмана та українського уряду — гетьман не буде мати права без царського указу позбавляти старшину керівних посад, а старшина — скидати гетьмана, обмежиться право гетьмана розпоряджатися військовими землями, а гетьманському уряду заборонять підтримувати дипломатичні відносини з іноземними державами.
Про політичних лідерів тих часів можна прочитати тут:
https://www.jnsm.com.ua/cgi-bin/m/td.pl?Year=1687
—-
Попередні історичні обставини і інформація про Кримський похід з текста Вікіпедіі:
У 1684 р. в Європі виникла антитурецька Священна ліга у складі Австрії, Польщі та Венеції. У 1686 р. Московія вступила у військовий союз проти Туреччини. Відповідно до прийнятого плану московське військо повинно було розгорнути наступальні дії проти кримських татар. У цьому виражається новий курс зовнішньої політики Московського царства, спрямованої на боротьбу з татаро-турецькою агресією. Наприкінці 1686 р. почалася підготовка до кримського походу, що полягала в оголошенні указу «великих государів» (Івана і Петра, від імені яких з 1682 р. керував державою уряд царівни Софії) про збір ратних людей, в складанні в розрядах розписів їх по полкам, у визначенні збірних пунктів, у пошуках грошових коштів, у підготовці наряду та боєприпасів, в заготівлі продовольства, у комплектуванні обозу. Пунктами зосередження військ (до 1 березня 1687 р.) були призначені: Охтирка (великий полк князя Голіцина), Суми, Хотмижськ, Червоний Кут. 22 лютого 1687 р. призначені воєводи виїхали з Москви до своїх позицій. Полки збиралися повільно, багато ратних людей виявлялося в «нетчіках». Організаційний період зайняв більше двох місяців.
Більше можна прочитати тут: https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Кримські_походи
——
ПЕРЕКЛАД СТАТТІ ЗІ ШВЕДСЬКОЇ ГАЗЕТИ.
Від перекладача: Слова, які неможливо було розібрати або перекласти, позначені таким чином (…). Якщо я була не впевнена у перекладі деяких слів, я писала їх у дужках і ставила знак питання. Мої коментарі теж у дужках і позначенs ініціалами (МТ:…)
Особлива подяка пану Anriy Greszylo за допомогу у перекладі топонімів і імен!
***
Шведська газета «Звичайні Стокгольмські поштові новини» датована 11 (або ІІ) квітня 1687 року.
Відень 17 березня
14 березня цього місяця відбулася публічна аудієнція руських посланників. Їх блискуче зустріли і порадували їм цінні подарунки: шаблі, бивні слонів, горностаїв золото та інше. Після цього відбувся щедрий обід на їхню честь і після нього (…) вони зможуть продовжити свою подорож до Венеції. (…) туркам нещодавно не пощастило (…) (вступити в битву?) з (полковником?) Орликом. Після того вони відійшли і попрямували до Капошвара (…) приїхав з двома дітьми, які працювали на виноградниках. Наші контакти повідомляють, що татари планують напасти на міст біля міста Осієк і що багато хто з них каже, що вони усіма силами і за будь-яку ціну хотіли б поїхати, щоб забезбечити усім необхідним (Stulmetselenburg?). Cултан жорстко наказав усім прилеглим до кордону фортецям захищатися усіма силами і запевнив їх, що у травні місяці він разом з величезною армією приїде, щоб підтримати їх. Великий візир за допомогою татарського хана намагався переманити на свій бік Гетьмана запорозьких козаків Самойловича від московитів і пообіцяв звільнити його від (контрибуцій?) і подарувати йому титул Фюрста (Князя) України. До того ж він пообіцяв надати йому багато свобод і привілеїв і велику щорічну пенсію на утримання великої кількості охоронців. Але нічого з цього не вийшло і вищезгаданий Гетьман Самойлович готовий з величезною армією приєднатися до московитів і допомогти їм перемогти кримських татарів.
З Угорщини повідомляють, що вони щодня знаходять тих, хто замішаний у зраді, про яку стало відомо. Вона розповсюдилася на всю країну. І що таким чином було встановлено, що усі гарнізони німецьких солдат, як тільки б генерал Гараффе наказав розпочати їм військові дії, були б протягом однієї ночі вбиті і всі протестувальники заарештовані.
Сегед 27 лютого. Базан з Тімішоара разом з місцевим населенням тут у місті таємно листувався і планував раптово здійснити напад та протягом дня зібрати 1200 осіб, щоб вони швидко прибули до призначеного місця. Він міг це здійснити, тому що на його боці вже було 30 осіб. Але так сталося, що це помітив один перебіжчик і розповів коменданту, який наказав встановити у місті охорону у кількості 400 осіб. Мушкетери розпочали захист міста по обидві сторони стіни, що дуже стурбувало велику кількість турків. Їх обкидали величезною кількістю гранат. Після цього вони вирішили відступити до своїх 100 кораблів, залишивши на місці невеликий загін. Їм не пощастило, тому що наші люди схопили луки зі стрілами і вбили більшість з них. Вони капітулювали і бігли з місця битви, не захищаючи себе. Якби не наша атака, то вони б не відступили до своїх 100 кораблів. Вони забрали в собою 4 полонених і багато наживи. Загалом на цьому місці було 800 турків.
Відень 22 березня. Вчора у нас була честь розпочати конференцію разом з руськими посланниками. Але Єпископ з Перемишля, який є представником Короля Польщі, ще не прибув. Його приїзд очікується наступного тижня. Конференція затримувалася через його відсутність. Надійшло кілька листів з Сегеду, який написав Баффан (Паша?) з міста Егер до Великого візира. Їх перехопили деякі люди з їх оточення. У них повідомляється, що в Ерлі не вистачало провіанту. Вони не могли через те утримувати фортецю і були змушені здати її. Це місце було захоплено до того, як військова компанія розпочалася. В Хорватії розповідають, що турки з Дрежника почали марш до нашого палацу Бласкі на кордоні і вивезли з собою все, що побачили на своєму шляху. Але біля міста Святого Франца Хартловіц вони зустрілися з 300 чоловіками, які відбили у них те, що вони захопили у Дрежнику. Вони напали на турків і вбили їх. У битві загинуло 10 наших людей. Ті, хто вижив, втекли. Загалом загинуло 180 людей і 60 захопили у полон. У листі від з Кошиці повідомляється, що 22 числа цього місяця відправили турецького посланника з дуже вигідними умовами для заключення миру між Імператором і Оттоманською Блискучою Портою, намагаючись запропонувати такі щедрі умови, яких раніше не робили.
Константинополь 29 січня. Нові (?) у всій країні проходять дуже негативно (…) велика кількість людей втекла через ті жахи, які там відбувалися. (…) це неможливо було описати. Люди хотіли покарати їх. Але їх було забагато. Через такі витіснення армія Великого візира значно зменшила свою кількість. У ній можливо нарахувати приблизно 10 000 воїнів на полі бою. Флот складається лише з 7 кораблів і 10 галер.
Рим 5 березня. Англійський посол запевнив Папу римського і всіх кардиналів у тому, що його король шукає можливості спонукати короля Франції не розпочинати якійсь дії проти Римської імперії. І через це Імператор може без перепон продовжувати свою війну з турками. Папа римський відправив до короля Англії меч і капелюх. А королеві надіслав різні дорогі подарунки. З Чивітавекк’ї знов дезертувала велика галера. Все було підготовлено до подорожі у Леванте (?). Венеція 12 березня. З Тріполі повідомили, що турецький корабль через сильний шторм винесло до порту, де він і затонув разом з 400 людьми. Наступного понеділка планується відправити 3000 військових з піхоти і 200 на кораблях. Їх вже підготували для від’їзду. Разом з ними відправлять бомби, каркаси та інші підривні пристрої. Їх надішлють до Мореї (?). З Німеччини відправили 600 чоловіків, які вже мали прибути до Падуї. Один з них виявив бажання служити лучником у підрозділі з 1000 чоловіків. Чекали на генерала Дювіля, який служив у герцога Ренбургського (?), а зараз отримав повноваження, щоб керувати військовими з Венеції. Він керуватиме 7000 військовими. Дюки Венеції, які керують республікою, надіслали йому документ, який підтверджує його повноваження.
Львів 10 березня. Ті татари, які привезли підкріплення до Кам’янця, незабаром пограбували місцевість біля Жовкви і деякі землі короля і викрали велику кількість людей. Ті, кому вдалося втекти, розповідали, що татарів було 6000.
Львів 11 березня. Татари нещодавно напали на Подолію (Поділля?). І там почали розграбовувати міста і палити їх. Але незабаром їх стало менше за кількістю і вони втекли і залишили награбоване і 100 полонених. Московія 25 лютого. Шведський посланник до Персії Людвиг Фабріціус 24 січня прибув сюди і через 8 днів повернеться додому разом з кількома вірменськіми торгівцями, які везуть з собою шовк. З ними поїде і дяк Борис Михайлов, щоб допомогти їм переїхати через Дерпт (МТ: Тарту в Естонії) і Ревель (МТ: Таллінн) на шляху до Стокгольма. Сьогодні прибуває князь Яков Федорович Довгорукий як посол зі своєю пропозицією (…) Франції і Іспанії. Цими днями дяк Василій Пофініков (?) поїде до Брандебурга і звідти до Голандії і Англії, щоб у багатьох містах повідомити про мирну угоду між Польщею і Московією і їхній альянс. Позавчора поїхав князь Василь Васильович Голіцин звідси до Охтирки і Україні, який отримала руська армія. Кажуть, що вони планують у квітні залишите це місце і маршувати до Перекопу.
Дрезден 22 березня. Минулої неділі Велика Вдова Курфюрстіна тяжко захворіла у неї був stikflus – раптова затримка дихання і вона у той самий день померла (МТ: тут йдеться про Магдалену Сибіллу Бранденбургську-Байротську).
Берлін 29 березня. Вчора надійшли жахливі новини з Потцдаму про те, що у Великого Маркграфа (?) Людвіга була сильна лихоманка (…). Він був дуже розумним, щедрим і красивим паном і всі тут через нього у траурі.
Гельсінгер 9 квітня. Наступні кораблі проїхали через Ересунд 30 березня. Мішель Стульте приїхав до Щеціна з Грайсфальду і прямує далі до Гетенборга з житом і сіллю. Гайнріх Сіверс 31 числа прибув до Карлсхамна зі Стокгольма з вантажем заліза, латуні, дьогтю і (…). 3 квітня прибув Хіллебрант Корнеліс додому у Стокгольмі. Прибув з Амстердама. (…) Повідомляється, що один чоловік середнього зросту, (…) обличчям з жовтими бровами, рудим волоссям і майже лисий з сильними грубими руками і швидкою ходою (…) приблизно 30 років, на ім’я Нільс Вантіф, народжений біля Карлсхамна в середу перед Великими четвергом відбув з Фалуну і увіз з собою одного слугу. Ніхто не знає, куди він подівся. Якщо вам щось відомо про це, повідомте нас.
Оригінал газети можна знайти і прочитати тут:
https://tidningar.kb.se/2979645/1687-04-11/edition/145134/part/1/page/2/?q=%20fältherre&sort=asc&fbclid=IwAR3riDThuMHVR6yiYchgipB_wivcN3OmEwvKV2SS1dvSTYNDUqweiUQPSr0
Comments
Post a Comment